Тече по жилах кров, неначе час.
Пульсує нерв секундами у скронях.
Скороминуще й вічне – асинхронні,
Їм апріорі зовсім не до нас.
А в нас дощі, і справи, і трава,
І до мурашок – почуття по спині,
Дотичність електрична рукава
І мрії незбагненно журавлині.
І вузлики: "Насіння", "Пам'ять", "Час".
І фото (все частіше електронні).
Ми. Нелогічні. Часто асинхронні.
Проте живі секундами у скронях.
А вічність – мить.
Їй зовсім не до нас…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731868
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2017
автор: ptaha