Безмежна гладь. На морі штиль.
Притихли навіть говірливі чайки
Куди не глянь, на сотні миль-
Лиш дзеркало підводного владики
Я йду по берегу, жбурляю камінці
Любуюсь тихим морем і тобою
Спостерігаю, як дражливі промінці
Вітають твої очі із весною
У дзеркалі води шукаю свої мрії
Вони пливуть, як білі хмари в висоті
Беру найкрасивішу, розумію:
Її здійсню, як щось найкраще у житті
Це мій тобі дарунок.
На фото рідкісний день, коли небо зливається з морем і лінії горизонту не видно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2017
автор: