А квітень квітнув, хоч вітри студили
У жилах стебел, гілок свіжий сік.
Красою квіти світові годили.
Для душ людських довершеність їх – лік.
А квіти квітли у саду і в лузі,
Хоч вітер хльостав люто їх бичем,
І дарували силу й радість музі –
Отій, котра в поета за плечем.
І любувались цвітом тихі зорі,
І цілували в губи їх дощі.
Не так страшний той холод, що надворі,
Як той, що змієм лізе із душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731606
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.05.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)