А ви давно – зiркам дивились ввiчi?
Сторiччя креативу i прогресу,
Сторiччя вiйн масштабiв надзвичайних,
І так прискоренi життя процеси,
Біжим...летим...а жити – не встигаєм.
Людина неспроможна жити двiчi,
I двiчi народитись неспроможна,
А ви давно – зiркам дивились ввiчi?
А сонця схід давно вітали кожен?
А Ви давно – босонiж в срiбних росах
Блукали, закохавшись до нестями?
А чи давно – вербовi, ніжні, коси
До вуст своїх бентежно пригортали?
А соловейка пiснею в свiтаннi,
Коли ви тішили свої бажання?
Й, долаючи всi надможливi гранi,
Освiдчувались гаряче в коханні?
.. Доводиться стискати автомати,
Й комусь кріпити грошові папери,
Один на одного наводячи гармати,
І один одному слабкi псуючи нерви.
У кiберпросторi надовго поселились,
Доводячи життєві теореми,
У кабiнетах стійко засидiлись,
Вивчаючи шляхи цієй системи.. .
А Ви – давно...? – Та щось не пам'ятаю...
Життя ж – бiжить i не вертає цвiтом,
І... щось важливе в вирi цiм зникає,
Й миттєво якось виростають дiти...
А ви – давно...? Вирiшуйте, зважайте,
Якi шляхи iзнову обирати.
Давайте ж, просто – світ оцей любити!
I Україну збережем, давайте!
©Тетяна Прозорова
(дві назви,бо довга назва не дає опублікувати твір)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731419
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.05.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)