В покинутих хатах стоять криниці
Ніхто не набирає з них водиці,
Периною лиш стелеться туман
І в ріст людини пророста бур’ян.
Лиш місяць тут купається вночі,
З зірками навперейми хлюпочись
І корба сумно-тошненько скрипоче
Як вітер по деревах голих скаче.
Когось же цей колодязь напував
І радо ранок сонцем зустрічав,
Холодною криничною водою
Вгощав спекотно-літньою порою.
Давно тут не торкалася рука
Та й кропива нікого не пуска,
Може ще вернеться колись життя сюди
Щоб із криниці ще набрать води…
Бо ці криниці,як старі батьки,
Які дітей навчили в світ іти,
А ті про них забули…
-Не до вас…
Життя ж шепоче
-Може дать їм шанс?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2017
автор: Олеся Лісова