Стрілись ми з тобою в осінь,
Коли стерлися сліди,
Що водили нас з тобою
Синьоокої весни...
Наш давно відквітнув квітень,
Травень теж минув давно,
Відспівало наше літо,
Та не забулося воно...
Так було угодно долі,-
Врятувать від самоти,
Розпалить свічки любові
У захмарені роки...
Стерпим ми життєві болі,
Нас єднають назавжди,-
Наші помисли і долі,
Ми щасливі - я і ти!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2017
автор: геометрія