Милуюся безмежним тихим морем,
Його просторами: то голубим,
То синім, то чисто-зеленим лоном,
І вранці, й вдень, і в теплі вечори.
Вночі не чути голосу, ні крику, –
Над морем надзвичайна тишина…
Як збурював легенький вітер хвилю,
То озивалась плескотом вода.
Але ці звуки не перешкоджали
Пливти за думами на крилах мрій, –
В таємний світ нічний вдивлялась,
І в зорi, що сіяли угорі.
А відблиски ясних світил небесних
Так сяюче зоріли на воді!
Ледь уловимий чайки крик далекий
Котився понад водну широчінь.
Яке ж безкрайнє море і велике,
Й прекрасне дивно в берегах своїх!
Казковий простір – надзвичайно сильний…
Це – місце славної краси землі!
30.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730965
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2017
автор: Martsin Slavo