Все моє свідоме життя пов"язане зі школою: 10 років навчання,та майже 49 роботи, та й нині я не пориваю зв"язків і з школою, і з школярами: спілкуюся, допомагаю та й пишу про них і для них. Коли я навчалася в школі у нас не було не лише телевізорів, а й світла, уроки вчили при гасових лампах,а проводове радіо появилося, коли я вже навчалася в 6 класі, газет теж не було. Отож поповнити свої знання ми могли лише в школі,і вчитель був для нас найвищим авторитетом. Допомагала ще й бібліотека, але цікавих книг там було небагато.Пам"ятаю, як тільки я переступила поріг школи і почула привітний голос своєї першої вчительки,відчула її турботу і піклування про кожного з нас, я зразу ж сказала собі: "Виросту і стану такою ж доброю і справедливою учителькою, як Клавдія Кирилівна!"
Коли я навчалася у 4 класі, якось Клавдія Кирилівна привела до нас у клас дуже молоденьку і гарну дівчину, і повідомила, що це наша вожата, і вона буде нас дечому вчити. З того часу Паша частенько навідувалася до нашого класу і кожного разу розповідала щось таке цікаве, що ми аж роти забували закрити і сиділи, як заворожені.
Після Нового року вона розповіла нам про піонерську організацію, загони юних піонерів, їхні справи. Ми, затамувавши подихи слухали про подвиги Валі Котика, Володі Дубініна,Льоні Голікова, та інших піонерів.
Одного тразу вона запитала нас, чи хотіли б ми стати піонерами. Ми дружно відповіли: "Так!" Тепер Паша вчила з нами закони, права і обов"язки піонерів, а також урочисту обіцянку. Напередодні дня народження Леніна Паша запитала у нас, чи всі учні в класі гідні стати піонерами. Клас завмер у мовчанні, і лише я, як серйозна і справедлива учениця, впевнено заявила: "Ні, Григорій Ляшенко не може бути піонером. Він погано вчиться, балується на уроках, б"ється на перервах!"
І ось, 22 квітня нас усіх, окрім Грицька, прийняли у піонери.
Додому ми поверталися радісні, збуджені, у простеньких червоних галстуках. Я чогось трохи відстала від гурту однолітків і на кладку, якою треба було перейти вузеньку річечку, ступила останньою. Кладка була довгою, бо по обидва боки річечки було болото. Крім того, вона була вузенька і хиталася. Коли я зробила кілька кроків, то відчуло, що хтось швидко біжить. Я озирнулась і побачила Грицька. Серце моє обірвалося. Я не знала, що робити: повернутися назад раніше, ніж він ступить на кладку, я уже не встигну, а йти вперед далеко-теж не встигну дістатися того берега раніше Грицька. Залишалося одне: я гордо пішла далі, міркуючи, що треба пошвидше дістатися до того місця, де під кладкою вода. Краще вже обмочитися в холодній воді, аніж застрягти в багнюці. На разі я відчула за собою гучне сопіння і напружилася в очікуванні стусана... Але його не послідувало. Натомість Гриць сказав: "А я, Валю, на тебе не гніваюсь. Ти все правильно сказала!" У мене відлягло від серця. Ми спокійно дійшли до кінця кладки і пішли , розмовляючи як друзі додому. Я подумала, що не такий уже й поганий цей Грицько і, певно, його треба було теж прийняти в піонери.
Другого дня у школі я про все розповіла учительці. Вона усміхнулась і похвалила: і мене, й Грицька. Потім вона організувала для хлопця додаткові заняття, він підтягнувся в навчанні, став стриманішим у поведінці і у день народження піонерської організації, 19 травня, його також прийняли у піонери. Це був перший мій виховний захід. Пройшли роки і моя мрія здійснилася. На мій погляд для тодішніх дітей піонерська організація дала немало позитиву. Довелося і мені на своїй довгій педагогічній ниві проводити і збори піонерських загонів, і здійснювати походи та поїздки, та й багато інших заходів проводити і я точно знаю, що все це було недаремно.
Для мене школа: і життя і доля , в ній працювала я багато літ,
Тепер у спогадах до неї лину знову, клином для мене в ній зійшовся світ..
В ній працювала, серцем спочивала, і виривалася із кола самоти,
Цікавих учнів й друзів мала, і прагнула вершин в роботі досягти.
А спілкування, то бальзам на душу, я забувала про свої роки,
І знала, що дітей навчити мушу в реальність перетворювати мрії і думки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2017
автор: геометрія