Вишивала весна
синім бісером росяні ранки,
Заглядала туди,
де ще спала цнотлива краса,
Я ж відчула, що я –
то не я, а закохана бранка,
І висіли вгорі,
мов з шифону, легкі небеса.
Малювала вона
дивним пензликом зелень, мов руту,
Простеляла до ніг
кучеряві, густі спориші…
Може, вербам і я
довголистом на гілочці буду,
І тоді я й весна
вже ніколи не будем чужі…
Голубіла весна
диво-морем квітковим в долині,
Обзивалась бджола,
заглядаючи в свіжий той цвіт,
Ніжний трунок пила
із суцвіть ніжно-білих калини,
І вже не засинав
зачарований квітами світ.
15.07.2016
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.04.2017
автор: Ганна Верес