Зі своїм щастям ходжу різними стежками,
з буйним вітром воно ганяє за пташками.
Сама ж, в урбанізованім міськім полоні ,
в новесенькім мурашнику - панельнім домі,
потайки плету із нових павутин пастки-
всотані у пластикових вікон всі кутки,
у засідці - норі сиджу всю ніч тихенько,
лиш морга до мене вусатий місяченько.
Чи не завіються вітром щастя світлячки?
Залікують від розпуки душу ці жучки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730592
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2017
автор: олена гай