ТИХИЙ

Колобки  висотою  п'ять  метрів
Хвилі  кидають  аж  із  глибин,
Океан  витанцьовує  ретро,
Пробирає  мене  до  судин.

Підсолоджує  губи  текіла
З  голубих  і  м'ясистих  агав.
Хвиля  в  скелі  від  ласк  захмеліла,
Від  молочних  і  пінних  заграв.

З  океанів  —  найменше  солоний,
А  натомість  —  найглибший,  овва!
Морських  левів  збирає  колони
На  маленьких  своїх  островах.

Зветься  Тихим,  а  сам  —  непідступний  —
Враз  засмокче  з  колючим  піском.
У  бажаннях  своїх  —  непідкупний,
Без  упину  летить  напролом.

Дивні  звуки  пронизують  во́ди,
Аж  гуде  прибережна  земля  —
То  кити  розповсюджують  коди  —
Видно  їхні  хвости  звіддаля.

Черепахи  закопують  яйця
У  гарячих  пісках  —  там,  де  пляж.
Каравани  верблюдів  горбля́ться  —
Не  міраж  він  для  них,  не  міраж!          2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730534
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Lana P.