Сиділо їх двоє , спорили про життя ,
Про любов, про роботу і навіть про друзів ,
Відкорковуючи нову пляшку вина ,
Залишались обоє в шаленій напрузі .
Раптом перший сказав: " усе- маячня ,
Немає на світі кохання і крапка ,
Є сліпі розрахунки , а все решта брехня!"
На хвилинку обох огорнула мовчанка,
Коли він же продовжив: " Люди - сліпі,
Ніколи не слухають те, що я кажу ,
Придумують різне і плачуть ввісні,
І все це по колу кожного разу !"
Другий слухав... та все ще мовчав ,
Давши право закінчити думку ,
Лиш по тому тихенько сказав ,
Підкуривши останню цигарку:
" Ти кричи скільки хочеш , я знаю своє ,
Без кохання цей світ неможливий ,
Завдяки лиш йому , я досі живе ,
І щодня прокидаюсь щасливий !
А сльози - це лиш для насичення смаку ,
Як сіль, що кладемо у будь-яку страву ,
Закінчуй безглузду словесну атаку ,
Й полиш роздувати усю оцю драму !"
Сиділо їх двоє : розум і серце,
Гадаючи, хто нині тут не правий ...
Сонце зійшло у їхнє віконце ...
Ще один день розпочався новий !
VDYACHNA
25.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: VDYACHNA