Обрії БЕЗкраї мрій моїх.
На вершинах - чистий сніг.
У підніжжя - рай садів.
Якби коханий ти устиг
зайти навік у них.
Якби порушить рівновагу посмів.
Знайшов в собі на то відвагу.
А сад уже зацвів.
І метушливі носяться думки.
І полохливі поцілунки,
он - біля любові ріки.
Дотик твоєї руки - сила,
а сила погляду - ніжність.
Нам бути б вічність у цих краях.
Ангел , мій вірний,
не покладає крил,
тримаючи в обіймах час,
дарований тільки для нас.
Зірками стежки простелені
від мене до тебе.
Душі в танок заплетені.
Цими стежками зведені
наші долі.
Немає кращої волі,
за твій полон...
Як добре , що це не сон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: БЕЗ