Докори, докори...всім не догодиш.
Якось не так і не те,
Досі не вмію просте
Щось зримувати, хоча б вряди-годи.
Я намагаюсь, та душу не зв"яжеш,
Вузлики рвуться усі.
Краще б віддався красі
Світ той жорстокий, врятований майже.
Знову не видко, де вліво, де вправо
Горнеться стежка вузька.
Прірва вже надто близька
Землю цілує шалена заграва.
Докір не стане мені на заваді, -
Що у душі проросло,
Віршами те і було.
Наголос, бачте - на зайвому складі!
Хоче анафорі скоса моргнути:
Ось я який неформал!
Що то таке - ідеал?
Де виглядати і звідки почути?
Докори, докори... дружня порада
Хай вам не видасться ще
Глуму дірявим плащем.
Тільки в байдужості криється зрада.
22.04
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730065
Рубрика:
дата надходження 23.04.2017
автор: Ліна Ланська