Шепотів: «Ніжна, юна Вірсавіє,
Ти миліша, за владу і трон,
І життя, безумовно, віддав би я,
Щоб зірвати цей плід заборон.
Ти і Урій. А серце аж крається.
Будеш ти лиш моєю, повір!
У нутро гострозубо вгризається
Хижий ревнощів жадібний звір.»
«О, Давиде, я також закохана,
Не бери лиш на душу гріха.
Ця любов вже занадто непрохана,
Зайнялась, і ніяк не стиха.
Ти - мов Сонце ясне́, чи Усе́світ мій,
Не прожити без тебе і дня.
Заклинаю - торкатися ли́ш не смій:
Назавжди́ прокляне нас рідня.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: Оксана Дністран