Душа прагне Любові.Без неї вона покинутий,занедбаний рай.В Любові
вона розцвітає,творить,звершує великі справи.
Але будьмо обережні,бо Є ТОЙ ХТО так уміло і майстерно вміє вивернути
душу і витрусити з неї всю оту Любов.Натомість,залишивши там озлоблення,
зневіру,розпач,ненависть,пустку.Пустка-яке страшне Слово.Це духовний голод.
Це-депресія,деградація,упадок,байдужість.І най двері нашої душі не будуть
завжди відкриті для гостей,бо є і непрохані.
Чуваймося!Завжди стіймо на сторожі душі.Не можна всім сліпо і без-
застережно вірити.Все має пройти своє випробовування.І справжня Любов теж.
Вона випробовується часом,подіями,людьми.Вона випробовує і нас на стійкість,
кріпость духу,віру,вірність,на вміння розпізнавати людей і довіряти їм.
І не існує Любов колишня.Вона Є або її НЕМА.Так,Вона завжди Є!
І з минулого переходить у майбуття,а потім у вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: яся