Ми всі живем в очікуванні Слова,
Вслухаючись в своє серцебиття,
Вплітаючись поволі у основу
Не зітканого до кінця буття.
На полотні паперу,час від часу,
Химеримо орнамент з мрій і снів.
І в порожнечу летимо щоразу,
Коли бракує,мов повітря, слів...
Та знову воскресаємо раптово
І прагнем викарбовувать вірші,
Коли,нарешті, небо зронить слово
Рясним дощем у спраглий грунт душі.
Зі Всесвіту летять тисячоліття
І вічності дарують нашу тінь...
Лишається ж - нев'януче суцвіття
У слові виплеканих праведних прозрінь.
Тож,звідки б не лунав його відгомін,
Із вишніх сфер,чи із очей твоїх,
Моє життя - один суцільний спомин
Народження у звуці слів нових...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729832
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2017
автор: Вадим Димофф