Минає час, зникають дні у далині,
Оксамитяться ніжні троянди в саду,
Крізь минуле й сьогочасне у майбутнє іду,
Немов читаю сторінки життя у тишині.
Малює доля траєкторію життя,
Даруючи нам пізні зустрічі й прощання,
Обмежуючи миті щастя і кохання,
Несе у вічність нас на крилах каяття.
Щоб не згубитись нам на пристані буття,
Щоби сягнути глибин пізнання далі,
Нам треба в руки взяти пензель майбуття
Й зрівняти гострий кут життєвої печалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729605
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Аллочка