Вже весна і теплий вітер віє,
З кожним днем все важче стає жить.
Наша влада нас не розуміє,
Бо людське їм горе не болить.
Ми старі, а пенсії мізерні,
Ще й хвороб нестатки додають,
Ціни в гору скачуть, як скажені,
А "вгорі ні мелють, ні кують..."
А точніше "мелють" лиш для себе,
Їхні статки вже вище небес,
Може Бог побачить все із неба,
Для людей із мертвих він Воскрес!!!
Вірим ми в Христове Воскресіння,
Хай країна з нами воскреса,
Посилаєм до Бога моління,-
У його незмірні небеса!!!
Вже весна і теплий вітер віє!
Хочем ми по-людському пожить,
Божий Дух, його благословіння,
І війну поможе зупинить!
І тоді розправе народ крила,
Досягне немеркнучих висот,
Бо народ завжди велика сила,
І непереможний наш НАРОД!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2017
автор: геометрія