Щось бубнить телевізор в кімнаті пустій,
Заглядає мій страх за відхилену штору.
Заховала ніч зорі за хмарний сувій,
Не бажаю я долі своєї повтору.
Крутить пам’ять колеса минулих подій,
Де змілілий здобуток - лише оригамі.
За любов у душі стало лячно самій,
Зло штурмує життя, наче берег цунамі.
Клякне хрипами в грудях задавлений крик
І для серця тепла ставить він перепони.
Хто топтатись по душах підковами звик,
Не спиняє таких ні добро, ні прокльони.
А спиняє непроханих зайдів вогонь,
Щоби ворог відчув запах смерті і страху.
На шляху, щоб пізнав гнів людських перепон,
Де вбивають його, як скажену собаку.
20.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2017
автор: Валентина Ланевич