Не цілуйте коханих в чоло, так цілують востаннє,
Так байдужість крізь губи морозом по шкірі іде
І проколює серце кинджалом тонким на прощання.
Так цілують тоді, коли Доля уже не зведе.
Не цілуйте в чоло. Так цілують тіла охололі,
Закриваючи очі, де вітер життя уже стих.
Відпускають навіки, зронивши сльозу мимоволі.
Хоч, буває, цілунком вбивають ще досить живих
І назавжди ідуть, закриваючи небо собою,
І затьмарений світ від напруги нестерпно гуде.
Хто уже цілував так колись, чи здавався без бою,
Чи цілованим був, той тепер розуміє мене.
Не торкайтесь губами чола. Поцілуйте у скроні,
Перевірте, чи схожі на дотик обидві щоки,
Промалюйте по контуру губ. І в кохані долоні
Заховайте обличчя, нехай Вас єднають роки.
18.05.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: Альбіна Кузів