Омана править бал на сцені країни, в Україні:
На вишиванці вишиває піруети президент,
Нарід вже розуміє і бачить: цей танець на мині,
Всі чекають: от-от він дотанцюється якраз ущент.
За ним бравурно ідуть у вихилясах можновладці –
Їх рухи і вправні, і наглі, псевдопатріотичні,
Бо знають: зараз вони можуть дозволити все в танці,
Їх співи при цьому гонорові, радісні і зичні.
Третьою колоною поважно цокотять манкурти –
Старі, що рашефіли ще із Советікусу часу,
І молоді, що танці Зради перетворили в гурти –
Вони радо обслуговують рашу біля шинквасу.
Далі тупцює вата, це – ті, що не рибо/не м'ясо,
Для них рабство – це спокій, дарунок, немов Божі роси:
Якщо вигідно, вони радо ідуть у вихиляси -
За гречку і цукор, за олію продають голоси.
А от солістами кочують по гуртам компрадори –
Вони вправно/хвацька зшивають все це у справжній ансамбль,
А музиками грають менти, судді і прокурори –
Всі поспішають, бо розуміють: часу мають обмаль.
15.04.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729179
Рубрика:
дата надходження 17.04.2017
автор: Левчишин Віктор