Розспівалася пташина на сливі в садочку,
Вітер гілками колише, хочу сина й дочку.
Чоловіка золотого, щоб кохав довіку,
Щастям повнилося серце безмежно без ліку.
Щоб у дні, як вітер свище, гойдає калину,
Обіймав мене любенько що малу дитину.
Цілував у щічки ніжно, як настане вечір,
Щоби йти за ним хотілось, аж у самий безмір.
І минала нічка темна у млоснім зітханні,
А будили нас піснями соловейки ранні.
Чоловіка, щоб душею до душі горнутись,
Щоби мені біля нього про усе забутись.
16.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2017
автор: Валентина Ланевич