Берізка коси розпускає,
Всі чарівні, ледь - ледь пухкенькі,
А поряд пташечка співає,
Файні пісні та веселенькі.
Зустріла сонечко раденько,
Берізка ніжно колихнулась,
І мені так, стало тепленько,
Уже до неї посміхнулась.
Поряд жовтесенькі кульбабки,
Яскраві сонечка, ясненькі,
Із вітром гралися залюбки,
Між них фіалочки синенькі.
О земле рідна і чарівна,
Стільки тепла мені даруєш,
Ти одяглась, як королівна,
Тож моє серденько лікуєш.
Хочеться глибоко вдихнути,
На повні груди, немов дитя,
Щоби духовно воскреснути,
Й насолодитися цим життям.
Берізко – подружка, красуня,
Я їй ніжненько шепотіла,
Знала давно, що не самотня,
Із нею я, дуже раділа.
15.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2017
автор: Ніна Незламна