У гробі Ісус. І отара
Розбіглась його по кутах.
Над містом повиснула хмара.
Вина її тяжить і страх.
Пилат поглядає на руки.
Є плями гріха там? Нема.
Святенника цього на муки
(Смертельні!) віддала юрма –
Оця що «Осанна!» кричала,
Назирці ходила, мов пес,
І хліб із руки Його брала
Із зерен полів і небес.
У гробі Ісус, у чужому.
Затулений каменем вхід
Не вдасться пролізти нікому
Стоїть охорона. Обід
Підходить і яйці із хроном
Витягує з торби один:
- Скоріш біле стане червоним,
Ніж кров побіжить до судин
Отого, який був розіп’ятий.
Заблискало, грім прогримів,
І скелі пішли танцювати.
Вояк-вартовий занімів…
Яйце вбрало пурпури рожі.
Ісуса у гробі нема.
Упав на коліна.
- Син Божий
Він! Інших пояснень нема!
І много покритих іржею
До блиску відтерло лоби
Ісусовим словом: «Душею
І ближнього, й Бога люби!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)