Часом дивуюсь людській жорстокості.
Хто ж вас так виховав? Звідки воно?
Чи то все росте із душі самотності?
Звідки ж береться те ваше багно?
Байдужість, корисливість, хитрість і жадібність…
За словом улесливим криється гній.
За сміхом безглуздим і просто безрадісним
Протрухле сумління моральних повій.
Кого, ви скажіть, звинуватити хочете?
Чому ви не дивитесь в власне нутро?
Зі злобою голови людям морочите.
Навза́єм чекаєте все ж на добро…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2017
автор: Лариса Сорокіна