Сни московітів
Двиґтить від вибухів земля,
Тремтять залякані будинки,
А солодуха із кремля
Святкує на крові обжинки.
В отруті згаснуло маля -
Осліпли праведні висоти.
Наруга тішить москаля -
Катує люд московська рота.
Стоять навколішки жінки,
Крають серця пекельні муки,
Не дихають святі синки,
Зіниці п’ють рашисти-круки.
В червонім френчі сатана
Намалювавсь на Красній площі,
Кишить тиранами стіна,
Із мавзолею смердять мощі.
Хмільні в кровиці москвичі,
Кричать хвалу тирану-лиху.
Ґлузд обміняли на харчі,
Злобою надувають пиху.
Як житимуть істоти ці,
Коли мине жаска година?
До них являтимуть мерці:
Той янгол-син і та дитина.
13 квітня 2017 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728639
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2017
автор: Микола Паламарчук