[i][b]Я знову згадую своє дитинство босоноге
І верби могутні, розлогі, що гнулись край дороги,
Стареньку, "шевченківську хату" - батьківську колиску
Й ластівок гніздечко, звите над порогом зовсім низько.
Під стріхою і над самісінькою головою,
Що дістати можна писклявих ластовенят рукою...
Берези дві білокорі та стрункі осокори,
Над духм"яними травами шуміли ген, на просторі.
Бузок, що з цікавістю заглядав у шибки вікон,
Хмелив навколо своїм квітом, мов медом терпким, диким...
Любисток, мальви, м"ята, чорнобривці та спориші,
Ви рідними стали ще в дитинстві для моєї душі.
Я згадую чорнилом помазані пальці й губи,
Щовковиць дуже солодкий смак і сині від них зуби,
Тріскотіння пари сорок біля хати на кленах
І моріжок у дворі, де клуня, зелений, зелений.
«Півники», півонії та барвінок синій , синій,
Під старою яблунею...Бабусю в старій свитині
На лавці під тином...Глечики, що грілись на кілках...
Маки червоні, троянди і волошки на рушниках,
Вишиті нитками, в кутку хати, над образами...
Город, вкритий жовтими кабаками та гарбузами
Поміж картоплею, з оранжевими животами,
Маму-квочку, що квокче над пухнатими циплятами...
Ставок, в який заглядали старі й кудлаті верби,
Шукаючи у відображенні сонцелике небо,
Карасі та коропи по лікоть, плавали в ньому,
Рибалок, що тихо ховались в очереті німому ...
Спутаних коней, що мирно паслися біля ставка
І Зорьку, що несла додому, повне вим"я молока...
Я згадую в лузі синокіс і дзенькіт стальних кіс
На світанку...А вдалині, на горизонті, чорний ліс
В серпанку... Й як парне молоко з чорним, теплим хлібом,
Ми всі смакували після косовиці разом з дідом...
Тепло й радісно стає мені від згадки про ті дні,
Щасливі й безтурботні були і як сонечко ясні.[/b][/i]
******
Картина
«Шевченківська хата»
Худ.Доброштан І.В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2017
автор: Макієвська Наталія Є.