Мої тополі, сестри ясночолі!
Де ваш собор із кронами дзвіниць?...
Більш не ввійду у затінка простори,
і вівтарям не вклонюсь як колись...
Моя святине! Сило і наснаго!
Тебе беріг сам Час, а, люди,... ви?
Охрищені - живете, як погани!
Залишили від стін собору пні...
І моє місто - склеп із шлакоблоку,
асфальт в зеніті сонця, як смола...
Зелений храм, воздвижений весною,-
модерну вбетонована краса.
12.04.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728473
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2017
автор: Іванюк Ірина