Ми стираємо тих - хто для нас більше нічого не значить.
Убиваємо, топимо спогад і образ їхній більше нічого не важить
Вперто творимо дні, постійно згадуючи про дні народження
Забуваючи, що кожен такий наближує історію до завершення
Я всміхаюсь дощу, так само всміхаюся буревіям і грозам
Не минаю життя, не важливо, що всі повороти як злам
Воно схильне до мене, принаймні в ось ці двадцять років
Адже серце ще б’ється у ритмі, у такті майже так як хотів
Кожен знаходить Бога у тому чого найбільше хоче
Я свого поки ще не знайшов і він мені не шепоче
Для мене поки важливі лише мурашки на тілі
Космос в усіх значеннях і рухи повільні,несмілі
А також неймовірно важлива дефініція слова людина
Яка в нас мета і чому попри мільйони людина - одна
Чому серед тіней завжди постають наші страхи і монстри
Чому між людей завжди постають наші страхи і монстри
Світ мовчить, як мовчав мільярд років безслідно
Час від часу нагадуючи, що все насправді відносно
Я стираю людей які для мене колись мали значення
І рахую дні, що лишились до дня мого народження
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728386
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: Djondon