Косі дощі змивали смутки -
Баласт зими весноводою,
Додолу впали болю згустки -
Я стала справжньою собою.
Так підставляла голу душу
Під кришталеві їх струмки,
Дощі руками, наче з плюшу,
Ласкаво гладили думки.
Всю повноту свого єства
Я віддала задарма водам,
Усе - дощам, крім божества.
Здалася мокрим епізодам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728362
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: Шостацька Людмила