Подарувала осінь срібну нить
І посріблила мамі нею коси,
А та чекає сина із війни,
Уберегти живого Бога просить.
А той мовчить… І звісточки нема
Для неї від єдиного синочка,
Хоч не одна минула вже зима
Й не раз калина відцвіла в ярочку.
Нарешті ось… Син без вісти ізник…
Не може слів тих мати зрозуміти,
Він добре знав дорогу до Борзни,
тож пішки міг дійти додому звідти.
І томлять мозок тисячі думок,
Шукаючи і день, і ніч розради,
Та вірить мати, що живий синок:
Не міг же він її і землю зрадить…
6.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728176
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.04.2017
автор: Ганна Верес