Тримали квіти погляд твій, та не в моїх руках
І тиха музика жила в серцях окремих
Для мене ти була далека наче паперовий птах
У хмарах мрійних, недосяжних і далеких.
Хоч знались ми, та не безсмертною душею
Слова були повітрям та не більше
Не міг назвати я тебе цілком моєю
Як би ж хотів, то це була б суцільна тиша.
Та раптом два струмки з`єдналися в одне
Стрімкою течією стали ми обоє
Тепер і місяць вже над нами не засне
Він буде огортати нас собою.
На двох закоханих почався цілий світ
Ми крила одягли для мандрів в вирій
Розтанув на серцях останній лід
В минулому залишився холодний іній.
Не те щоб, не було печальних сліз...
Але і радості, там теж вологі очі
Нам легше двом страждати як поріз
На серці з`явиться під колір ночі.
Як би ж я повернув той час назад
Коли сплелися разом наші юні долі
То не хотів би чути інших я порад
Тоді не треба іншої нам волі.
Тебе кохати - цілунків зоряних уста
Промінням сонця провести по ніжній шкірі
Відчути запах шоколаду й молока
Світанком стати на горизонті сірім.
Ми будем кращими ніж будь-коли могли
Бо ми тепер вже разом долаєм перепони
Усмішками своїми ти мене твори
Я ж захищу твою любов і честь корони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2017
автор: Олександр Кушнерук