[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2017
автор: Олена Вишневська