Чого тепер чекаю від життя?
Не так й багато, як колись чекала,
Бо стало зовсім іншим сприйняття
Того, що доля вже подарувала.
Найбільш ціннішим видається все:
Усмішка батька, мамина порада
Й життя, як світ наш, дуже непросте,
Й кохання, й зустрічі і навіть зрада.
І щастя, що образила не раз,
Яке сховалося надовго в буднях,
І марнотратство непотрібних фраз,
Й розчарування в почуттях і людях.
А полем долі, по якому йду,
Стежки не марно й вперто торувала.
Було, притишувала я ходу
І знов колишню швидкість набирала.
Вже бачу поля протилежний край —
Стоять густі тумани днів майбутніх.
Та ще, я чую — плеще водограй,
Немов мелодія днів незабутніх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727160
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Радченко