Стоїть на хуторі однім старенька хата
Принишкла від своєї самоти,
Таких хатинок може тут з десяток
Й одна дорога щоб туди дійти.
Обступлена з усіх боків полями
Стоїть собі,вітає голубів,
Перша колиска тут моєї мами
Одна стежина в спомини батьків.
В дворі трава зелена і пахнюча
Вишневий сад кидає кетяги,
Червоних вишень соковита юшка
Тече губами. Тихо навкруги.
Ця тиша аж бриніла у повітрі
Як рвала вишні я в отім саду,
Лише акація стара чіпала вишню
Щоб грона цвіту потопить в меду.
І колосочки жита аж бриніли,
Легенький вітер колихав бджолу,
Між віями волошки миготіли
Й дикий горошок сповивав траву.
Бабуся кликала мене до хати їсти,
Чорниці заливала молоком,
Окраєць хліба був найкращим в світі
Бо рідні руки його різали ножем.
Думки і думи…
Що робити з вами?
Вертаєте мене в дитинство ви.
Вишневий хутір…Дім моєї мами
Й бабусі часто бачиться мені.
Пам'яті моєї дорогої бабусі,що жила на хуторі,народився цей вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2017
автор: Олеся Лісова