Йшла весна у базарні ворота,
Та не кожен її помічав,
Бо якраз примостили навпроти
У візку інваліднім дівча,
Або навіть точніше – старча,
Щоб училось життю і роботі.
Ця наука давалась непросто.
Нот якихсь бракувало словам.
Ноти правильні злизував острах
З губ дитячих і, мабуть, жував.
Тож не часто дрібненька грошва
До тарілочки капала в гості.
Люд візок обтікав, ніби острів,
Й під асфальтом десь очі ховав.
Яскравів чужоземний товар.
Пахло скрізь оселедцями гостро.
Важко кроки чиїсь міряв костур.
Хтось купити «програмку» благав,
Ще хтось долари пропонував –
Сотню «баксів» за сто дев’яносто
Наших кровних. А бідне дівча
Вже хрестами взялось добувати
Жаль у душах. Бліде, мов свіча,
Клало й клало їх на груденята…
А я думку не можу прогнати:
З-за якого кутка чи плеча
Стерегла оце рідна мати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2017
автор: Ніна Багата