А я стою на грані двох світів,
І не збагнув, в якому залишитись?
Летіти вільним птахом в небеса,
Чи ризикуючи усім, таки розбитись...
Я загубилась в лабіринті сірих днів,
Дороги я не можу відшукати.
Можливо хтось так просто захотів,
Чужими долями як іграшками гратись.
Ця грань тонка, як звуки кришталю,
Розбите скло, уже не склеїти ніколи.
Нехай горить, я все навколо підпалю,
Я піду проти світу, проти волі.
Бунтарська кров у жилах спати не дає,
І я втомилася боротися з собою.
Можливо я колись придумають свій рай,
І заберу тебе, коли піду, з собою.
Та зараз на кордоні двох світів,
За мною вибір у якому залишитись.
Можливо хтось за мене так хотів,
Усе залишити, а може й все змінити.
І так не просто зрозуміти оту суть,
Бо нас не вчать як в світі цьому жити.
Куди дороги наші заведуть,
І як нам правильно свій крок в перед зробити!?
Мільйон думок, до купи не зібрати,
Я залишаюся на грані двох світів.
Я залишаюся назавжди тут чекати,
Своїх шалених і не стриманим вітрів.
І може вибір я не правильний зробила,
Та на помилках ми вчимось (хтось говорив)
Я свою душу на замки всі зачинила,
Бо хтось її давно вже застудив.
За мною вибір, я не знаю як чинити,
Де залишитись, у якому з цих світів?
Чи полетіти в небо, чи розбитись?
Мільйони цих думок, мільйони слів....
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.04.2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2017
автор: КОЛЮЧКА