Біля стежечки вузької на узліссі
Трьохсотлітній дуб старезний ріс,
Він оберігав тут мирну тишу,
Варту безвідмовно завжди ніс.
Його звірі поважали і дерева,
Прислухались мудрих слів птахи,
Бо поради слушнії життєві
Всім допомагали в час біди.
Навіть грім небесний всемогутній
Не чіпав його та обминав,
Чулося глухе його відлуння,
Коли десь на поле швидко мчав.
Дуба й блискавиця не торкалась,
Шанувала мудрість його літ.
Під гіллям густим його ховались
Від дощу комашечки малі.
В лісі він, наче мудрець поважний,
І виховував, і радив, і навчав,
Як сміливий воїн та відважний
Спокій лісу теж охороняв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726766
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський