Два сонети Едмона Ростана від імені Сірано де Бержерака. Переклади

Ці  два  сонети  від  імені  свого  героя  Едмон  Ростан  написав,  коли  читачі  видання  Journal  назвали  його  драматичного  Сірано  де  Бержерака  серед  своїх  найулюбленіших    літературних  героїв  (поряд  із  Жаном  Вальжаном  Віктора  Гюго  та  д'Артаньяном  Дюма-батька,  ростанів  де  Бержерак  був  на  третьому  місці).  
Я  вперше  прочитала  ці  сонети  у  французькому  виданні  легендарної  п'єси,  яке  купила,  і  вирішила  спробувати  сама  перекласти  двома  мовами.  


Deux  sonnets  de  Rostand  sur  Cyrano

Cyrano,  à  part,
avec  une  émotion  bourrue.

On  m’aime,  moi?  …  Mordious!…Mais  il  serait  hideux
D’allonger  ce  long  nez  d’une  larme  qui  glisse.
«Déplaire  est  mon  plaisir;  j’aime  qu’on  me  haïsse!»
Ai-je  dit  quelque  part,  —  scène  huit,  acte  deux.

Et  qu’est-ce  qui,  d’ailleurs,  me  fait  bien  venir  d’eux?
S’ils  n’aiment  que  mon  air,  sans  voir  le  sacrifice
Devant  quoi  ma  pudeur  tire  un  feu  d’artifice
De  gaîté  fanfaronne  et  de  mots  hasardeux;

Si  je  ne  leur  ai  plu  que  parce  que  je  trempe
Le  bas  de  mon  manteau  dans  le  bleu  de  la  rampe
Et  poignarde  la  herse  avec  mes  trois  plumets,
Que  pour  ma  grande  épée  et  mon  verbe  fantasque,
Que  pour  ce  qui  m’accoutre  et  pour  ce  qui  me  masque,
Je  leur  dis:  «Serviteur!»  et  je  m’éloigne.  —  Mais

Se  tournant  vers  ses  amis  inconnus.

Si  voloir  être  moi  c’est  nr  pas  craindre  d’  être
L’ennemi  de  la  Chance  et  l’ami  du  Danger
Qui,  niant  une  vie  où  tout  peut  s’arranger,
Croit  à  la  vie  où  rien  sans  effort  ne  peut  naître,

Celui  qui  fait  monter  un  autre  à  la  fenêtre
Et  qui  voulait  déjà  dans  le  ciel  voyager,
L’  idéaliste  sans  idéal  mensonger,
Qui  rêve  en  sachant  voir,  aime  en  osant  connaître…

Si  vous  m’avez  choisi  parce  que,  jusqu’au  bout,
Je  me  maîtrise  —  et  parce  que  je  meurs  debout,
Tué  par  un  lourdaud,  mais  ayant  prévu  l’Aile…

J’ajoute  à  ma  gazette:  «Aujourd’hui,  vingt-six  mai,
Monsieur  de  Bergerac,  à  soi-  même  infidèle,
Trouve  très  doux  de  plaire  et  très  bon  d’  être  aimé».


Два  сонети  Едмона  Ростана  від  імені  Сірано  де  Бержерака

Сірано  (убік,  роздратовано)

Любить  мене?  Ет,  бісове  крутійство!
Недобре  й  носові  таке  вдихать.
«Геть  друзів,  ворогів  я  звик  збирать!»
Я  сам  сказав  —  ви  пригадайте  дійство.

І  що  в  мені  злюбилось  товариству?
Як  те,  що  легко  лізу  воювать,
Не  сум  мій  чистий,  що  зумів  вдягать
В  химерних  слів  барвисте  чародійство;

Як  вам  на  сцені  вигляд  мій  цікавий,
Султан,  що,  мов  кинджал,  блищить  яскраво,
І  витівки  зачіпливі  оті,
Як  жар  і  жарт  найбільше  ви  злюбили,
Обличчя  те,  що  образ  справжній  скрило,  —
Подякую  і  відійду.  А  втім…

(обертаючись  до  своїх  незнайомих  друзів)

Як  милий  тим,  що  успіх  зневажав,
Але  шалену  небезпеку  вибрав,
Тим,  що  буденний  спокій  я  відкинув,
Життя  як  бій  запеклий  поважав;

Тим,  що  любов  я  іншому  віддав,
А  сам  би  залюбки  до  зір  полинув,
Брехні  не  здався,  та  у  правду  вірив;
Хоч  знав,  та  мріяв;  хоч  не  взяв,  кохав…

Що  пан  мій  від  початку  до  фіналу
Я  сам,  що  на  ногах  і  смерть  застала,
І  я  злетів,  хоч  вбитий  низько  так…

Тоді  «Газету»  змінюю:  «Віднині,
Свій  переглянув  звичай  старовинний,
Любов  прийняв  поет  де  Бержерак».

Переклад  07.03.2016



Два  сонета  Эдмона  Ростана  от  имени  Сирано  де  Бержерака

Сирано  (в  сторону,  раздраженно):

Любимчик  —  я?  А,  тысяча  чертей!
Невыносимый  дух  —  любовь  смешная!
«Гоню  друзей,  врагов  я  собираю!»  —
Сам  в  пьесе  говорю  нельзя  ясней.

И  чем  бы  мог  я  чаровать  людей?
Раз  привлекла  удалость,  не  страданье,
Не  скорби  чистота,  чье  одеянье  —
Задорной  шутки  пестрота  моей;

Раз  тем  хорош  я,  что  гремлю  на  сцене,
Как  сталь  кинжалов  блещут  шляпы  перья,
Ну,  словом,  тем,  что  шумный  забияка,
Раз  полюбили  храбрость  да  болтливость,
Личину,  под  которой  личность  скрылась,  —
Благодарю  и  ухожу.  Однако…

(поворачивается  к  своим  незнакомым  друзьям)

Когда  случилось  так,  что  я  вам  мил
Тем,  что  умел  не  выжидать  —  сражаться,
С  удачей  легкой  не  хотел  якшаться,
Но  жизни  как  борьбе  привержен  был;

Тем,  что  другому  счастье  уступил
И  счастлив  был  бы  в  небеса  подняться;
Что  верить  мог,  но  лживым  не  прельщаться;
Хоть  знал,  мечтал;  и,  взять  боясь,  —  любил…

Тем,  что  себе  до  самого  финала
Хозяин  я,  и  стоя  смерть  застала,
И  я  взлетел,  убитый  низко  так…

Тогда  «Газету»  дополняю:  «Нынче,
Свой  постоянный  изменив  обычай,
Рад  быть  любим  поэт  де  Бержерак».

Перевод  06.03.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726718
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 01.04.2017
автор: Валентина Ржевская