Коли зморшками стало обличчя
Узяла фотокартки старі,
А між ними і нею – сторіччя!
Та історій п’янких ліхтарі.
Кожна з них – то зворушливий спогад,
Кожна радість і біль водночас.
По кутках тихо кинула погляд…
Розчаровано вмить він погас.
Їй згадались короткі усмішки
Та вогні молодечі в очах.
Як вона вишивала подушки,
Як коханий носив на руках!
Ледь помітно рукою торкнула
Де на фото її чоловік.
І розтерзана часом, сплакнула…
Що без нього для неї цей світ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2017
автор: Bonne Fille