Побралисі молодята, полігали спати...
Шо там було- вже розкажу, бо мусите знати.
Так юш було, жи м сама не могла заснути,
Мусіла старому свому під паху зіхнути.
Та то діло молоде, добре жи сі любліт*,
Таких знаю у селі, жи сі і но чубліт*.
Як їм вснула- не згадаю, так ми було файно,
Мій старий ше ого- го, має моци...а й но.
Встала м тихо, йду до кухні снідані ладити,
Тепер мушу крім старого, зятьови годити.
Наладила*, напекла, кави наварила,
Ну а моя молодьож ше сі не збудила.
Але чую, жи не сплєт, шось си там говорят,
Я їх кличу на снідані, а вни цуда* творят.
Каже зять, жи не голодні, встанут до обіду,
Ой як добре, я тим часом за хлібом поїду.
Осідлала старий ровер, як Стефко кобилу,
Так педалі моцно кручу, до обіду встигну.
Вернула м сі з тої будки, ногами не крешу,
Засапана, захекана... то правда- не брешу.
Скоро тіста намісила, пирогів зліпила,
А сама як та коза, жи води не пила.
Кличу свої молодята до обіду встати,
А вони і в вус не дуют, не вилазіт з хати.
Так і вечір наступив, і знов свіже ранє,
А вони собою ситі, бо їдят коханє.
Ви то доню споживайте плід свого кохані,
Тілько йдіт сі подивіт, шо сі робит в стайні.
Всі сі кури подавили вашими гумками,
Жи с те з ночи покидали ме жи патиками.
Тілько квочка сі лишила, бо з гнізда не злізла,
На дворі ше трохи зимно, а вна чось облізла.
Я тепер ка ніц не знаю, бо в тім всім сі гублю:
Котрим ліпше? Жи сі чублєт? Чи тим, жи сі любліт?
Любліт- люблять, чублєт- чублять, наладила- наготовила, цуда- дива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726316
Рубрика: Гумореска
дата надходження 30.03.2017
автор: Леся Утриско