До тебе

А  я  все  частіше  з  ходи  переходжу  на  біг.
Позаду  автівки  підсвічують  фарами  відстань,  
В  якій  не  шукаю  вже  величі  праведних  істин,  
Бо  все,  чого  спрагло  бажала,  дозріло  в  тобі.


До  тебе  -  крізь  шум  магістральних  вечірніх  доріг,  
Думками  /навиліт/,  із  силою  шквального  вітру,  
Щоб  не  запізнитися...  /доки  безжально  не  витер
Імен  наших  Бог  зі  скрижалів.../  Чи  справді  б  він  зміг


Позбутися  нас  і  по  різних  крутих  берегах
Розвести,  без  жодного  шансу  бодай  випадково
Торкнутись  руки,  мов  захмарного  простору  птах,  
І  голосу  пити  в  буденних  звичайних  розмовах?


І  так  мимохідь  поза  мурами  вічних  границь
До  тебе  прийти,  як  сніги  переходять  у  повінь,  
Й,  немов  би  земля  навесні  голосних  блискавиць,  
Чекати  на  перше  причастя  своєї  любові.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Олена Вишневська