Всі твої маленькі недоліки,
Злились, як ртуть, у велику пляму.
Я бачу: помаранчовіють горизонти;
А ти запрошуєш мене на каву.
Всі твої великі і щирі слова -
Перетворились на грудки абсурду.
Скільки іще все це буде тривати -
Пророкувати не буду.
Всі твої незліченні фантазії -
Пришвидшують пульс і отруюють кров.
Провокуючи то люту відразу,
То бажання зустрітися знов.
Всі твої нескінченні істерики
Нівелюють в тобі чоловіка.
Можеш вважати мене стервом,
Та все одно любитимеш довіку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2017
автор: Катерина Трач