Чому я часто маю відчуття,
Що я не тут би мала народитись,
Що все не те,це не моє життя
І що ріка буття не тут би мала питись.
Я себе бачу-Мавка Лісова.
Тут все моє і тут моя домівка
І вітер тихо віти сповива
Щоб приголубить і не плакать гірко.
Щоб шепіт лісу рани омивав,
А квіти душу лікували хвору,
Щоб соловейко радісно співав
І на галявині відкрив музичну школу.
Щоб сонячне проміння золоте
Крізь гущу дуба падало додолу,
А я купалась в ньому і оте
Зерно тепла ловила у подолу.
Щоб ліс зелений,наче старший брат,
Накрив би на ніч листячком кленовим,
А місяць влаштував би зорепад
І прошептав би
-Нових снів медових.
Щоб сплів колиску новий друг павук,
Ніжний барвінок заплітав би ніші,
Щоб білку годувала я із рук
І потопала б у вселенській тиші.
Тут хочеться лишитись назавжди
Щоб все навколо звеселяло душу.
Але у долі є для нас віжки,
На те що хочу?
Ні,на те ,що мушу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2017
автор: Олеся Лісова