І все, що з нами було,
і все, що з нами буде –
Вселенська то морока
й ми, вставлені в спектакль.
Смичок гасає в струнах,
жура і радість в грудях.
День, кинутий із неба –
блистить, як той п'ятак.
Але ж весна вже квітне
і зве кудись далеко:
злетіти в небо синє
й забути про сумне.
Як легко зверху глянуть,
забуть, що є аптека –
хоч крил нема, лиш думка,
в обійми світ гойдне...
Забуть про терористів,
послухать бабу Христю
про лікування цвітом,
про цінність лопуха.
Впіймать плотву зі ставу,
залишить місце чистим.
Війни б вже зникла сцена
й година ця лиха.
Проте, що з нами було
і все, що з нами буде,
то Бога нам задачка –
йдемо ж у свій спектакль!
23.03.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725096
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.03.2017
автор: Променистий менестрель