Сльози вечора скрапують в росах...
Їх до ранку голубить земля,
Наче рідне своє немовля,
Заколисує в ранніх покосах.
А вони срібночолим світанком
Помандрують у сонцесвіти,
За собою не лишать сліди,
Оповившись прозорим серпанком.
Ними живиться мати-природа,
П'є настій, що у пахощах трав,
Які місяць вночі обіймав, —
І донині цвіте її врода. 14/01/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2017
автор: Lana P.