Знов струмочки життя
Протікають по жилах роками.
Через серце проходять
Всі радощі й біди мої.
І накриті портрети,
Висять на стіні, рушниками.
А в саду, там де липа,
Живуть молоді солов’ї.
Спориші у росі
І кульбабки пожовклі від сонця.
І грабові кущі
У яких я ховався малим.
Нагадали мені,
Як дививсь у туманне віконце,
Коли вдома ще жив,
Ті часи, коли був молодим.
Пригадав я твій голос,
Який в моїм серці і досі.
Твої губи, як вишні
І наш у квіту білий сад.
Я іду в споришах…
Пам’ятаєш ходили ми босі…
Так давно це було
І цей час не вернути назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724700
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: Віталій Назарук