Синю сукню з оксамиту ніч на себе одягла,
зорі рясно прикрашали всю безмежність полотна.
Жовтий місяць круторогий між зірками мандрував,
час від часу світлом сонця сонну землю чарував…
Знов блукали, як сновиди, хмари в синій глибині,
Шлях Чумацький Андромеді усміхався вдалині.
В небі, у пітьмі кромішній, є зоря-дороговказ,
шле вона мені щоночі «месидж» поетичних фраз…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724695
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО