***твір присвячено чарівній жінці, патріотці, мужній волонтерці, Народній артистці України Світлані Мирводі, з якою я мав честь бути з концертами на фронті***
Ти сьогодні до болю губу закусив.
Ти не вийдеш із бою, не маючи сил.
Ти заслаб. Твоя кров витікає із ран.
І- ПОРА. Ти поранений. Так. Ти поран...
Ти акорду і ритму не взяте баре.
Автомат ненаситно патрони жере.
Розвідгрупа "нарвалась", бо видав туман.
А гітара в казармі сумує сама.
Хай засне, мов кохана. Її не буди.
Ти у гості до Хель назавжди відійди.
Бо Беркана пішла годувати ворон.
...автомат доїдає останній патрон...
Ти метелика кокон крилатих ідей.
...супротивника* око в тумані знайде...
То запрошуй у хату на званий обід.
На останню гранату. Усім. І- собі.
*як варіант ТЕПЛОВІЗОРА ОКО...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032101404
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724687
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: Серго Сокольник